Про іноземну благодійну організацію без права юридичної особи
Іноземні суб’єкти господарювання можуть відкривати в Україні свої представництва, як і українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на території інших держав (абз. 16 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959 (далі – Закон про ЗЕД)). Представництвом вважається установа (або особа), яка представляє інтереси іноземного суб’єкта, маючи належно оформлені повноваження від нього (ст. 1 Закону про ЗЕД).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р.
№ 4572-VI, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації акредитується в Україні без надання статусу юридичної особи у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до пп. 9-1 п. 1 Постанови КМУ від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, власником яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» державна реєстрація відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, благодійних організацій, може підтверджуватись наданими Міністерством юстиції відомостями про проведення відповідної реєстрації.
Міністерство юстиції України є суб’єктом державної реєстрації відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представників, філій іноземних благодійних організацій (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі – Закон №755)).
Тобто державна реєстрація в Україні представництва іноземної благодійної організації здійснюється шляхом його акредитації без набуття статусу юридичної особи (ч.1 ст. 22 Закону № 755). Для акредитації подаються документи, передбачені ст. 22 Закону №755.
Проте, представництво іноземної благодійної організації наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.
Водночас, документи, видані відповідно до законодавства іноземної держави, повинні бути легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостилю) у встановленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами; документ, викладений іноземною мовою, повинен бути переведений на державну мову із засвідченням вірності перекладу з однієї мови на іншу або підпису перекладача у встановленому законодавством порядку (ст. 15 Закону №755).
Такий відокремлений підрозділ є фактично представництвом іноземної неурядової організації, що розташоване поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист її інтересів в Україні.
Звертаємо увагу ! Представництво іноземної благодійної організації без права юридичної особи не може вступати від свого імені у відносини, а має завжди виступати від імені іноземної компанії (наприклад, у договорах стороною завжди вказується іноземна компанія). Власність в Україні оформляється на іноземну компанію. І всю відповідальність несе іноземна компанія.
Статут
Представництво іноземної благодійної організації, що не є юридичною особою діє на підставі: довіреності або положення про представництво (але не завжди, тільки якщо утворення представництва ухвалювалося рішенням (якщо воно затверджено)) представництва.
Проте! Іноземна благодійна організація без статусу юридичної особи, вправі затвердити Статут для своєї організації, законодавству це не суперечити. Основна відмінність полягає в тому, що Статут такої організації не буде містити відомостей про її майно та порядок його розподілу у разі припинення. Крім того, не зможе повною мірою набувати майнових та немайнових прав, тобто бути учасником цивільно-правових відносин.
Найголовніше , що представництво, яке зарегистрировано без права ведення господарської діяльності виконує саме представницькі функції, а єдиним джерелом доходів є кошти від нерезидента на утримання такого представництва.
Наказ про облікову політику
Визначення терміну «облікова політика» надано у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі – Закон про бухгалтерський облік) та п. 3 розділу І НП(С)БО 1.
Так, під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів і процедур, які використовують підприємство для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Підприємство самостійно за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів визначає свою облікову політику, а також зміни до неї (ч. 5 ст. 8 Закону про бухгалтерський облік).
Отже, формувати облікову політику повинні всі без винятку підприємства. При цьому її положення застосовують усі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи незалежно від їх місцезнаходження.
Розроблену облікову політику оформляють відповідним організаційно-розпорядчим документом, здебільшого таким документом є наказ.
Отже, благодійна організація без статусу юридичної особи має розробити під собі наказ про облікову політику та прописати в ньому лише те, що потрібно конкретно для її організації. У разі змін, наказ про облікову політику переглядається та затверджується новий.
Відповідно до правил діловодства, наказ про облікову політику, як і будь-який інший організаційно-розпорядчий документ підприємства, повинен містити такі реквізити :
- найменування підприємства;
- назву виду документа;
- дату документа;
- місце складання;
- порядковий номер документа;
- заголовок до тексту;
- текст у вигляді констатуючої (преамбулі) та розпорядчої частин;
- підпис керівника
У наказі про облікову політику потрібно розкрити облікові методи залежно від характеру та специфіки діяльності іноземного представництва.
Перед тим, як подати керівникові проект наказу про облікову політику на підпис, він має бути завізований усіма зацікавленими посадовими особами.