Зміни в законодавстві стосовно мобілізованих та повторне бронювання працівників

Збереження робочого місця, посади та середнього заробітку мобілізованим працівникам

15 липня 2022 року ВРУ Президент підписав Закон від 01.07.2022 р. 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352). 18 липня даний Закон опубліковано в газеті “Голос України”. Закон набрав чинності 19 липня (з дня, наступного за днем його опублікування в “Голосі України” 147 (7897).

Зокрема, Законом № 2352 внесено зміни в Кодекс Законів про працю (далі – КЗпП), якими звільнено роботодавця від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, із залишенням для цих працівників тільки місця роботи (посади). Проте, таким працівникам залишається виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Держбюджету.

Звертаємо увагу, що з 19 липня припинено збереження середнього заробітку за місцем роботи мобілізованим працівникам на час призову на військову службу, тобто нарахування середнього заробітку потрібно провести по 18 липня включно.

Проте, якщо роботодавець й надалі бажає підтримувати свого мобілізованого працівника та виплачувати середню, він може це робити добровільно, законодавством це не заборонено. Але  рішення про збереження мобілізованому даних виплат роботодавець має зафіксувати в наказі.

Бійцям територіальної оборони

Законом № 2352, порівняно з  позбавленням мобілізованих працівників середнього заробітку, не передбачено змін в частині нарахування та виплати середнього заробітку бійцям/добровольцям.

Таким працівникам й надалі, відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Тобто працівникам добровольцям ТрО роботодавець повинен не тільки зберігати місце роботи, посаду, а й середній заробіток. Відповідно його нараховувати та виплачувати після утримання всіх податків та зборів, нарахувати ЄСВ з обов’язковим відображенням в об’єднаній звітності.

Добровільна сплата роботодавцем середнього заробітку мобілізованим

Після скасування Законом № 2352, з 19 липня 2022, обов’язку збереження роботодавцем (юридичними та фізичними особами, в т.ч. резидентами Дія Сіті) середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, із залишенням для цих працівників місця роботи (посади), роботодавець може прийняти рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам.

Відповідно до ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Оскільки нарахування є добровільним рішенням роботодавця та змінюється підстава для нарахування (збереження) (не прив’язаної до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі – Порядок № 100)), то, доречно, для проведення добровільної виплати внести зміни в  колективний договір (за наявності) чи положення про оплату праці з механізмом рахунку цієї добровільної виплати мобілізованим працівникам.

Отже, якщо роботодавець й надалі бажає підтримувати свого мобілізованого працівника та виплачувати середню (чи іншу суму), він може це робити добровільно, законодавством це, як бачимо, не заборонено. Але  рішення про збереження мобілізованому даних виплат роботодавець має зафіксувати в наказі.

Тож, у разі прийняття роботодавцем рішення про подальше (після 19 липня 2022) нарахування добровільної виплати мобілізованим працівникам, то можна її виплачувати в будь-якій сумі:

• 100 % за Порядком № 100 чи якийсь відсоток від нарахованого середнього заробітку;
• фіксованій (у розмірі окладу, МЗП тощо);
• залежно від фінансового стану, таке рішення також потрібно зафіксувати в наказі та в колдоговорі чи в положенні про оплату праці з зазначенням періодичності її виплати.

Оподаткування добровільної виплати

Добровільна виплата мобілізованим працівникам оподатковується так, як заробітна плата, оскільки є її частиною.

Тож, на суму нарахованої добровільної виплати потрібно нарахувати ЄСВ (22%) та утримати ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%).

У випадку, якщо роботодавець є підприємцем на єдиному податку 2, 3 групи чи юридичною особою на єдиному податку 3 групи вони можуть прийняти рішення не сплачувати ЄСВ, але за умови збереження середнього заробітку мобілізованому працівнику. Це дозволено з 17 березня 2022 р. згідно п. 9-20 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» 08.07.2012 р. № 2464 (далі – Закон про ЄСВ).

Роботодавець – резидент Дія Сіті на суму добровільної виплати мобілізованим працівникам нараховуватиме ЄСВ (22 %) тільки на суму мінімальної заробітної плати (замість фактично нарахованої), при цьому нарахування ЄСВ за ставкою 8,41% (на осіб з інвалідністю) – законодавством не передбачено.

Таким чином, резиденти Дія Сіті при нарахуванні виплат мобілізованим спеціалістам (і особі без інвалідності і особі з інвалідністю, які уклади контракт з резидентом Дія Сіті) ЄСВ нараховуватимуть за ставкою 22% на розмір мінімальної заробітної плати.

Окрім ЄСВ із середньої зарплати мобілізованого спеціаліста резидента Дія Сіті потрібно утримати ПДФО за ставкою 5%, за дотриманням умов передбачених пп. 170.14-1.3 ПКУ, та ВЗ за ставкою 1,5%.

Добровільна виплата неприбутковою організацією середнього заробітку мобілізованим

Законом № 2352 чи будь-яким іншим нормативним документом ніяким чином не обмежено роботодавця – неприбуткову організацію прийняти рішення щодо добровільного нарахування та виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам з відповідним оподаткуванням та відображенням в об’єднаній звітності. Керуватися така організація може все тією ж ст. 9-1 КЗпП. При цьому рішення про збереження мобілізованому даних виплат потрібно зафіксувати в наказі.

Але потрібно пам’ятати, що доходи (прибутки) неприбуткової організації, як відомо, мають використовуватися виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).

Тобто доходи, отримані неприбутковою організацією від будь-якої діяльності, мають використовуватися виключно на реалізацію своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб.

Тож, якщо виплата середньої мобілізованим працівникам передбачена статутом неприбуткової організації, наприклад як інші виплати, що входять до витрат на оплату праці, то добровільна її виплата вважатиметься витратами в межах статутної діяльності.

Право на щорічну відпустку мобілізованого працівника

Законом № 2352 також внесено зміну в ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) у зв’язку зі зміною ст. 119 КЗпП. Згідно п. 2 ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), не зараховуватиметься час, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.

Відтепер, мобілізований працівник, після припинення нарахування середнього заробітку роботодавцем, не матиме права на трудовий стаж, що дає право на дні відпустки.

Таким чином, якщо демобілізований працівник повернеться на роботу і забажає піти у щорічну основну відпустку, то розрахунковим періодом буде 12 місяців, що передують місяцю надання відпустки. Якщо відпрацьовано менше  року,  середня  заробітна  плата обчислюватиметься виходячи  з  виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається  відпустка (абз. 1 та абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100). Проте час за який не було нараховано середній заробіток потрібно буде виключити з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100).

Право на оплату лікарняного мобілізованому працівнику

Період за який не нараховувався середній заробіток мобілізованим працівникам не враховується до страхового стажу для оплати лікарняних, тому що за цей період не сплачується ЄСВ (ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV).

Самі ж дні, які увійшли до періоду, за який не нараховувався середній заробіток мобілізованому, при розрахунку лікарняних залишається в розрахунку середньої зарплати, оскільки такий період не зазначено в п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266) серед невідпрацьованих поважних причин.

Розрахунок самих лікарняних здійснюється за Порядком № 1266.

Тобто, якщо демобілізований працівник повернеться на роботу і захворіє, то з відповідного розрахункового періоду, визначеному за Порядком № 1266, потрібно буде виключити з розрахункового періоду час за який середній заробіток не сплачувався, а от дні залишити у розрахунку.

Повторне бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану

Статтями 12 та 25 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № № 3543-XII (далі – Закон про мобілізацію) передбачено таке поняття, як бронювання військовозобов’язаних працівників в умовах воєнного стану.

Постановою № 194 визначено порядок бронювання військовозобов’язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби ЗСУ, інших військових формувань і населення в умовах правового режиму воєнного стану.

Тобто працівники певних органів, підприємств, організацій, установ можуть продовжувати виконувати свої посадові обов’язки у разі включення в списки, що складаються та затверджуються у передбаченому Постановою про деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану від 03.03.2022 р. № 194 (далі – Постанова № 194) порядку, отримуючи відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час строком до 6 місяців (абз. 2 п. 3 Постанови № 194).

Мінекономіки своїм листом від 29.07.2022р. №2714-20/53722-01 щодо організації бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану пропонує керівникам  підприємств:

1. організувати підготовку пропозицій щодо бронювання військовозобов’язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час щодо військовозобов’язаних, строк дії відстрочки від призову яких закінчується та потребує повторного оформлення;
2. не раніше, ніж за десять робочих днів до завершення строку дії відстрочки від призову надати до Мінекономіки погоджені Міноборони Пропозиції.

Що врахувати в пропозиції та куди її подати

При підготовці пропозицій (за формою, визначеною додатком до Постанови № 194) необхідно врахувати доцільність бронювання військовозобов’язаних працівників, з урахуванням фактичного їх залучення до виконання робіт (надання послуг) в інтересах Збройних Сил України, інших військових формувань, населення, та подати їх до відповідного органу державної влади.

До пропозицій потрібно додати належне обґрунтування, що робота/послуги працівника, якого потрібно забронювати, пов’язана з виконанням життєво важливих функцій та/або послуг, збої, переривання та порушення надання яких можуть призвести до швидких негативних наслідків для національної безпеки).

Пропозиції подаються підприємством:

• до органу державної влади, іншого державного органу за відповідною сферою управління, галуззю національної економіки, або у разі, якщо підприємство, установа, організація виконує завдання в інтересах такого органу (наприклад, укладений договір (контракт);
• або обласної військової адміністрації за територіальним принципом в інших випадках.

Що не потрібно включати до пропозицій

До пропозицій не можна включати військовозобов’язаних працівників які:

• не перебувають у трудових відносинах з підприємством;
• не перебувають на військовому обліку військовозобов’язаних (призовники; особи, які досягли граничного віку перебування в запасі; особи, які за станом здоров’я визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку тощо);
• мають дефіцитну для Збройних Сил України військово-облікову спеціальність;
• не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону про мобілізацію.

Відмова та погодження пропозицій

Органи, які приймають пропозиції, проводять їх аналіз та у невідповідності встановленим вимогам, відсутності належного обґрунтування щодо виконання підприємством завдань та відповідного підтвердження, відхиляють пропозиції, про що письмово інформують підприємство.

У разі відсутності зауважень відповідні органи передають пропозиції до Міноборони для погодження. Після погодження Міноборони передають пропозиції Мінекономіки.

Мінекономіки не розглядає пропозиції підприємств щодо бронювання військовозобов’язаних у разі:

• відсутності погодження пропозицій Міноборони;
• невідповідності поданих пропозицій формі, визначеній додатком до Постанови № 194;
• відсутності даних у відповідних графах пропозицій.