Призупинення трудового договору
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі – Закон № 2136) призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
У Додатку 1 об’єднаної звітності призупинення дії трудового договору на цілий місяць відображається наступним чином:
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності відображати працівника, з яким цілий місяць було призупинено дію трудового договору не потрібно, оскільки відсутні нарахування доходу та утримання податків та зборів. Це випливає із пп. «б» п. 176.2 ПКУ, де зазначено, що податкові агенти зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Тож, такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
У Додатку 5 об’єднаної звітності інформація про призупинення дії трудового договору не відображається, оскільки трудові відносини між роботодавцем і працівником на цей час не припиняються.
У титульній частині звітності у рядку 061 потрібно поставити відмітку про подання Додатку 1 з кількістю аркушів. Зрозуміло, що відмітки про суми нарахованого доходу та сум ЄСВ будуть відсутні.
Простій із призупиненням дії трудового договору в одному місяці
Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Згідно з вимогами ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Оплата простою (що сталася не з вини працівника) входить до фонду додаткової заробітної плати (пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5), тому сплата ЄСВ за найманих працівників в мінімальному розмірі за цей період є обов’язковою (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» 08.07.2012 р. № 2464 (далі – Закон про ЄСВ)).
Отже, у випадку, якщо в одному місяці відбулося призупинення дії трудового договору та простій, то Додаток 1 об’єднаної звітності потрібно заповнити так:
У випадку, якщо сума нарахованого простою виявиться менше мінімальної заробітної плати, то потрібно провести донарахування ЄСВ. При цьому сума ЄСВ нараховується на різницю між фактично нарахованим доходом і мінімальною заробітною платою та відображається у Додатку 1 об’єднаної звітності окремим рядком з кодом «13» у графі 09, а саме:
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності по працівникам буде відображено суму нарахованого простою та утриманої з неї ПДФО та військового збору.
У Додатку 5 об’єднаної звітності інформація не відображатиметься.
Призупинення дії трудового договору в частині відпрацьованого місяця
Припустимо, якщо частину місяця працівник працював, а на частину – припало призупинення дію трудового договору, то додаток 1 об’єднаної звітності заповнюватиметься наступним чином:
При цьому, якщо дохід за місяць менше мінімальної заробітної плати, потрібно здійснити доплату до мінімального розміру ЄСВ та відобразити його окремим рядком з кодом 13 у графі 9 додатку 1 об’єднаної звітності, зазначивши у графі 18 суму різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованим доходом працівнику та нарахувати на цю суму (на різницю) ЄСВ, яку потрібно відобразити у графі 20 даного додатку. Оскільки, до призупинення дії трудового договору працівникам, за основним місцем роботи, була нарахована зарплата, то у роботодавця виникає обов’язок щодо нарахування ЄСВ у розмірі, не меншому за мінімальний (абз. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). У випадку, якщо працівник є сумісником на даному підприємстві, то, відповідно не потрібно проводити донарахування ЄСВ.
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності по працівникам буде відображено суму фактично нарахованої зарплати та утриманих з неї ПДФО та військового збору.
У Додатку 5 об’єднаної звітності інформація не відображатиметься.
Працівники: мобілізовані та добровольці ТрО
До 19 липня 2022 р. на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки здійснювалися у робочий час, працівникам гарантувалося, окрім збереження місця роботи (посади), ще й збереження середнього заробітку (ст. 119 КЗпП).
Працівники, призвані на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і на сьогодні, увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця, проте за ними з 19.07.2022 не зберігається середній заробіток.
Нарахований середній заробіток мобілізованим у Додатку 1 об’єднаної звітності відображався з зазначенням у графі 08 “КЗО” – «47» (або за кодом «66» – якщо мобілізований особа з інвалідністю).
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розмiру мiнiмальної зарплати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд, суму ЄСВ розраховують як добуток розмiру мiнiмальної зарплати та ставки ЄСВ у розмірі 22%.
Тож, якщо виникла необхідність в донарахуванні ЄСВ до мінімального страхового внеску, то сума ЄСВ-різниці відображається окремим рядком за КТН «13» у графі 09 і кодом КЗО «47» у графі 08.
Коли розмір середнього заробітку, нарахованого мобілізованому працівнику, дорівнював або перевищував розмір мінімальної зарплати, то ЄСВ нараховували на фактично нараховану суму.
У разі, якщо працівник (до мобілізації) працював на 0,5 ставки за основним місцем роботи, то при нарахуванні середнього заробітку, якщо він менше мінімальної зарплати, роботодавець мав розрахувати суму ЄСВ як добуток мінімальної зарплати та ставки ЄСВ (із 1 січня 2022 року 1430 грн (6500 грн х 22%) незалежно від того, що працівник працював не повний робочий день, оскільки місце роботи для нього є основним.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівнику не за основним місцем роботи (суміснику), ставка ЄСВ застосовувалася до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру, тобто до фактично нарахованої суми.
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності по мобілізованим працівникам відображали суму фактично нарахованого середнього заробітку та утриманих з нього ПДФО та військового збору.
У Додатку 5 об’єднаної звітності інформацію про початок і закінчення військової служби не зазначають, тому що працівники лише увільняються і трудовий договір з ними не припиняється.
Увага, збереження середнього заробітку залишили (не скасували з 19.07.2022 р.) добровольцям ТрО. Тобто працівникам добровольцям ТрО роботодавець, згідно ст. 119 КЗпП, повинен не тільки зберігати місце роботи, посаду, а й середній заробіток. Відповідно його нараховувати та виплачувати після утримання ПДФО та військового збору, нарахувати ЄСВ та відобразити в об’єднаній звітності.
Середній заробіток працівникам – добровольцям ТрО відображається в відповідних додатках об’єднаної звітності аналогічно тому, як відображався середній заробіток мобілізованим працівникам до 19.07.2022 р., про що ми розповіли вище. Код КЗО «47» та «66» застосовується і до добровольців ТрО, оскільки рішення про затвердження окремого коду так і не прийняли.
Мобілізовані за договорами ЦПХ
У випадку, якщо до 19 липня 2022 р. між підприємством (фізичною особою-підприємцем) був укладений з фізичною особою договір ЦПХ про надання робіт (послуг) та якого мобілізували, або навіть після цієї дати, особа, яка працюватиме за договором ЦПХ стане добровольцем ТрО, то зберігати за ним середній заробіток не потрібно, тому що на осіб, з якими укладено договір ЦПХ не поширюються норми КЗпП та виплати за ч. 3 ст. 119 КЗпП не передбачені, оскільки вони не є працівниками за трудовим договором. А дія договору ЦПХ припиняється у зазначений строк. Відповідно і відображати в об’єднаній звітності середнього заробітку не потрібно.
Добровільна сплата середнього заробітку мобілізованому
При прийнятті добровільного рішення (зафіксованого в наказі) роботодавцем про подальше (після 19 липня 2022 р.) нарахування виплати мобілізованим працівникам, то в Додатку 1 об’єднаній звітності така виплата поки (до офіційного роз’яснення, якого наразі ще немає) відображається як звичайна зарплата з КЗО «1» або «2» (якщо працівник особа з інвалідністю) у графі 8 із зазначенням кількості календарних днів перебування у трудових відносинах в графі 14.
В додатку 4ДФ об’єднаній звітності за ознакою «101».
Додаток 5 об’єднаній звітності – не заповнюється та не подається.
Відпустка без збереження зарплати
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки).
Час перебування у відпустці без збереження зарплати зараховується до стажу роботи, що надає право на дні щорічної основної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
Тож, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою та така, що знаходиться в трудових відносинах.
Відпустка без збереження зарплати протягом місяця
Відпустку працівника без збереження заробітної плати, яка триває цілий місяць, відображають у Додатку 1 об’єднаної звітності в тому місяці кварталу, в якому вона надана (триває), наступним чином:
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності відображати працівника, який цілий місяць перебував у відпустці без збереження зарплати не потрібно, оскільки відсутні нарахування доходу та утримання податків та зборів. Підстава пп. «б» п. 176.2 ПКУ.
У Додатку 5 об’єднаної звітності інформація про відпустку без збереження зарплати не відображається по причині: трудові відносини між роботодавцем і працівником на цей час не припиняються.
У титульній частині звіту у рядку 061 потрібно поставити лише відмітку про подання додатку 1 з кількістю аркушів.
Відпустка без збереження зарплати в частині відпрацьованого місяця
Припустимо, якщо частину місяця працівник працював, а на якусь частину припала відпустка без збереження заробітної плати, то у додаток 1 об’єднаної звітності заповнюватиметься наступним чином:
Тут також спрацьовує механізм щодо проведення доплати до мінімального розміру ЄСВ для працівника за основним місцем роботи, якщо його дохід за місяць менше мінімальної заробітної плати (абз. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Доплата відображається окремим рядком з кодом 13 у графі 9 додатку 1 об’єднаної звітності у графі 18 вказується сума різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою зарплатою працівнику, а у графі 20 – зазначається сума ЄСВ нарахована на цю різницю. У випадку, якщо працівник є сумісником на даному підприємстві, то, відповідно не потрібно проводити донарахування ЄСВ.
У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності по працівникам буде відображено суму фактично нарахованої зарплати та утриманих з неї ПДФО та військового збору.
У Додатку 5 об’єднаної звітності інформація не відображатиметься.
Штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ під час воєнного стану
Згідно з п. 9-21 розділу VIII Закону про ЄСВ тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються. Не нараховується в цьому періоді й пеня (п. 9-22 розділу VIII Закону про ЄСВ), а нарахована – підлягає списанню.
Крім того, починаючи з 1 березня 2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану (п. 9-19 розділу VIII Закону про ЄСВ ), звільняються від сплати ЄСВ за себе:
У разі прийняття зазначеними особами рішення про несплату ЄСВ за себе, страховий стаж для призначення пенсії, не нараховуватиметься. Тому, зазначені особи можуть й наділі сплачувати ЄСВ за себе і це не буде порушенням законодавства.
Відповідно у додатку ЄСВ податкової декларації не заповнюватиметься період, за який ці особи скористалися наданою пільгою, тобто не нараховували, не обчислювали та не сплачували ЄСВ.
При цьому норма ст. 38 КпАП щодо порушень, вчинених у такі періоди, не застосовується.
Штраф за несвоєчасну сплату ПДФО та ВЗ під час воєнного стану
На початку війни Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-IX було доповнено ст. 69 ПКУ пунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення”, який зупиняв перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке зупинення мало діяти до припинення чи скасування воєнного стану.
Також, п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПКУ звільняв від відповідальності за несвоєчасне перерахування податків/зборів та подання звітності у разі відсутності у платника податків можливості виконати свої податкові обов’язки.
Проте з 27.05.2022 р. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року
№ 2260-IX вніс зміни в зазначені пункти.
Відтак, в п. 69.1 ПКУ виділено частковий перелік платників, яких припинило стосуватися зупинення строків щодо сплати податків та зборів, і подання звітності. Тож, щоб уникнути нижче зазначеним платникам штрафів, потрібно було подати об’єднану звітність та сплатити податки у наступні строки:
Такі платники податків, як філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, за період з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання обов’язків, за умови подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Платники, які перейшли на третю групу за ставкою 2%, також звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов’язків. Умовами для звільнення від відповідальності є виконання ними податкових обов’язків протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання єдиного податку за ставкою 2%. Тобто, наприклад, якщо після припинення воєнного стану платник повернення до своєї системи оподаткування, у нього в запасі буде ще 60 календарних днів, щоб сплатити податки та подати об’єднану звітність.
Підсумуємо.
Платники податків, які мали можливість виконувати свої податкові обов’язки (подавати звітність і сплачувати податки) за період з 24.02.2022 р. до 26.05.2022 р. включно і не виконали таких обов’язків, повинні були їх виконати включно до:
Платники, які не мали можливості виконати свої податкові обов’язки під час воєнного стану, повинні їх виконати протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану.
Як бачимо, з 1 серпня 2022 р. до деяких платників поблажок більше не буде.
Штраф за неподання об’єднаної звітності
Відповідно до п. 119.1 ПКУ на підприємство накладається штраф за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками в об’єднаній звітності, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, у розмірі 1020 грн.
За ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 грн.
Крім того, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-4 КпАП, який накладається на посадових осіб підприємства у розмірі від 2 до 3 НМДГ (від 34 грн. до 51 грн). За повторні дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств у розмірі від 3 до 5 НМДГ (від 51 грн. до 85 грн.).
Відповідальність за несплату ПДФО та військового збору
За ненарахування та/або неутримання, та/або несплату (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі ПДФО та військового збору, згідно з п. 125-1.1 ПКУ передбачено накладення штрафу на податкового агента 10% від суми податку.
Ті самі дії, вчинені умисно, – 25% суми податку (п. 125-1.2 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 125-1.2 ПКУ, тягнуть накладення штрафу:
Податковий агент звільняється від відповідальності, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування ПДФО самостійно виявляється при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом звітного року.
Скористатися такою можливістю для уникнення штрафу за заниження військового збору не вдасться.
Окрім того, при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ (включаючи перід з 24.02.2022 р. до 24.07.2022 р.), буде нарахована пеня після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (пп. 129.1.3 ПКУ).
Пеня нараховується за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ПКУ).
При самостійному виявленні помилки, в межах 90 календарних днів, та вчасному виправленні (провівши доплату ПДФО та військового збору), нарахування пені не буде. Пеня не буде нарахована і поза межами цього періоду, якщо помилку виправити шляхом перерахунку ПДФО за п. 169.4 ПКУ.